« Село на нашій Україні –

 неначе писанка, село…»

( Т.Шевченко)

Готуючись до участі в Шостому обласному фестивалі – конкурсі «Воскресни, писанко!», педагогічний та учнівський колектив Чертезької спеціальної школи у своїй  композиції « Село на нашій Україні - неначе писанка, село…» намагалися передати головну ідею цього заходу: збереження українських народних традицій, радості від воскресіння Ісуса Христа. Адже і  наші прабабусі, готуючись до Великодня, намагалися створити атмосферу свята: білили хати білим цвітом, розмальовували їх гарними квітами та птахами, малювали крашанки, висаджували квіти, намагалися передати великодні традиції своїм дітям та онукам.

І все навколо в ці дні було якесь сповнене дивом: і ягнята веселі, і діти, граючись на соломі крашанками, ділилися сокровенним. І церковні дзвони, в цей день над селом не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість: «Христос Воскрес!»

Виготовляючи квіти в різних техніках, якими оздоблені писанки, педагоги та учні школи намагались показати мрію української дівчини, яка уявляючи воскресіння Ісуса Христа, написала чудову легенду: « Коли воскрес Спаситель – пішли до нього на поклін усі квіти землі. Розкішні троянди, солодко запашні фіалки, білі пишні лілеї і безліч інших чудових квітів з любов’ю оточили Воскреслого…»

А скільки хороших і гарних думок було в учнів та працівників нашої школи, які виготовили безліч різних писанок для оздоблення великоднього дерева та весняної арки.

Донині всі люди знають, що українська писанка перемагає зло. Вона вічна, як сам український життєлюбний народ. Любімося і даруймо одне одному писанки на щастя, на долю, на віки вічні.